search
top

Юрій ВІТЯК. Літературна студія «Сім Герц»: «Добре мати вдячного слухача, тоді душа неймовірно торжествує»

Дорогі друзі, маю чудову нагоду познайомити Вас з поетом, керівником літературної студії молодих амбіційних авторів «Сім Герц» (м.Тернопіль) Юрієм Вітяком.

Раді вітати Вас, пане Юрію, на нашому літературо-музичному порталі. Ваші вірші — це своєрідний артхаус, вони спонукають до глибокого аналізу кожного словосполучення, на романси їх  точно не покладеш, дуже напружується увага, стільки метафор, тай до того ж релігійної тематики. Я так розумію, що тема духовності Вам близька, чи не так? Що скажете з цього приводу?

Наскілько розумію, то, починаючи від романсів, варто відповідати?:)

Саме так :)

Поки літературознавці запекло у своїх студіях ламають списи, що є найвагомішим у віршованих текстах: образ, арсенал використаних художніх засобів, ритм, а чи , може, оригінальна новаторська рима,-ми просто продовжуємо займатися тим, що очищає наші душі. Наші тексти — це,перш за все, маніфести естетичних ідеалів, одкровення, що засвідчують нагу правду їдкої рутини, це  викрики про пошук вищих сил, співзвучні з голосом волаючого в пустелі. Недарма тексти пронизані песимістичним настроєм. Кожен з нас пише тоді, коли опускаються руки, коли в результаті пізнання  довкілля, так і не вдається збагнути сенс життя. Екзистенційність -це не домовленість, а внутрішня догма літстудійців, більшість з яких, дотримуються засадничих концепцій агностицизму. Духовність і справді займає чільне місце, позаяк автори намагаються постійно збагнути правильність чи хибність світоглядних позицій. Стосовно метафор — вони, звісно, є провідним тропом,що почасти сприяє завуальовуванню певних аспектів, того, що не завжди наважишся сказати навпрямки. Метафора — це роздоріжжя, що допомагає читачам піти різними стежками, але дійти до пункту розуміння твору. Наші вірші — шифри, які допускають різні розкодування. Така варіативність є обов’язковим елементом, що спонукає реципієнтів до постійної ‘гри у розгадку ‘, дає зелене світло усім можливим інтерпретаціям. Це є виразником артхаусної літератури, або ж просто нашою алюзією на неї.

Судячи з Ваших слів, для Вас ніби немає білих плям в поезії, все здається  достеменно ясно, а як на рахунок творчих пошуків?

Творчі пошуки — передумова літературного поступу. Ми постійно урізноманітнюємо тексти образами, граємось з евфонією, намагаємось не уподібнюватись і не бути надто вторинними. Опріч того, намагаємось відходити від традиційних схем римування, або ж просто компонувати їх по-іншому, зазвичай, як заманеться. Сюрреалістичні, імажистські, неокласичні та інші стилістичні позички забезпечують ‘свіжість’ віршів. Не можна сказати, що тексти мають виключно песимістичний характер, є, звісно, проблиски позитиву, але його поки значно менше, аніж сподівається.

А Ви сподіваєтесь на примноження позитиву?

Не те, щоб примноження було першоціллю, але відхрещуватися від того, що позитив потрібен — не буду. Це свого роду також творчий пошук. Зрозуміла річ, тексти неодноразово ще переживатимуть метаморфози, як і тематичний спектр зазнаватиме змін.

Коли Ви відчули, що стали поетом?

Чесно кажучи, важко відповісти. Одного разу усвідомлюєш, що ти стаєш частиною письма і письмо стає часткою тебе. Не варто одразу приміряти  літературних ярликів.Писати, як куховарити, — не всім вгодиш, але самому підживитись завжди чимось потрібно. Відтак не скажу, що добре готую,  це радше прояв внутрішнього тяжіння, відчуття обов’язку перед собою.

Вытяк

Які люди, книги вплинули на Вашу поетичну творчсість?

Їх перелік надто великий. Не сприйміть, як хизування кількістю знайомих людей, чи прочитаних книг. Просто кожне нове знайомство вносить лепту у розвиток нас як особистості. На мене найбільш значний вплив справили твори Т.Еліота, В.Свідзінського, В.Стуса, Е.Андієвської, п’ятірного неокласичного грона. Окрім того, важливу роль відіграли тексти представників «потоку свідомості». Усе це сприяло формуванню мого ідіостилю.

Що Вас відрізняє від інших поетів?

Можу зупинитися на притаманних моїм текстам характеристиках. Перш за все, це метафоричність і образність (як експліцитна, так й імліцитна), еліптичність та завуальованість, повтори, алітерації та асонанси, енжамбемани, манері письма, що нагадує потік свідомості. Якщо говорити про лексику, то тут поєднуються архаїзми з новоутворами (на основі буквоскладання). Я не намагаюсь бігти за найновішими літературними тенденціями, пишу так, як пишеться, аби вберегти себе від епігонства чи уподібнення

Розкажіть, будь ласка, про створення літературної студії «Сім герц». З чого все почалося?

Раніше багато учасників літстудії «Сім Герц» перебували в інших угрупованнях. 16 лютого 2013 року ми зібралися в одному із закладів Тернополя, щоб поговорити про майбутнє об’єднання. Багато речей лякало, адже всі усвідомлювали надскладну ролю зодчого, який повинен докладати по цеглині і скріплювати мури спільноти. Ми багато часу проводили над редагуванням чи не всього життєвого доробку авторів, вичитували кожен рядок, ділилися враженнями від побаченого та почутого, намагалися дати поради-орієнтири, в якому руслі рухатись надалі. Згодом визначились зі складом учасників, які готові були до сприйняття критики і нелегкої праці над собою. Сьогодні ці люди становлять кістяк студії. Не побоюся визнати, що ми стали єдиною великою і  дружньою родиною, яка радо приймає в свій колектив нових людей. Щоправда, як показує досвід, не всі вони налаштовані миритися із нашими правилами. До прикладу, метод «електричного стільця», запозичний в німецької ‘Групи 47’ небагатьом до душі. Саме тому своєрідна ініціація видається архіважкими тортурами.

А в чому суть данного методу?

Учасник сідає на маленький столик посередині авдиторії, читає текст і з того моменту зберігає мовчання. Спершу студійці висловлюють по колу враження від почутого тексту, пробують подивитися на нього, як пересічні читачі, опісля — роблять аналіз усіх формальних та концептуальних складників тексту. Якщо розуміння вірша унеможливлюється якимось неточностями, учасник змушений потрактувати твір чи його фрагменти, пояснюючи свій першозадум. Порушення мовчанки продовжується на колі «питань-відповідей»до тексту. Чим Вам не тортури?!

Можете коротко розповісти про кожного учасника Вашої літературної студії?

Підфігурний Олег — поет ніжності, його інтимна лірика —  це неприкритість душі, екскурс найпотаємнішими закапелками мрій та сподівань, відкриття автобіографічних завіс, солодкі зізнання в почуттях.

Грушовська Катерина — авторка, яка дивиться на світ через призму анатомії. Її слова пробігають венами, капілярно-судинними сітками, усіма органами чуття, вдихаються і видихаються в залежності від руху повітря в легенях.

Сергій Сукманюк — художник текстів в усіх можливих значеннях. Його каліграми — виняткове явище в сучасній українській літературі, що є безперечно проявом авторської надіндивідуальності, окремішності, незаангажованості.

Надія Німець — поетеса срібла, що у горнилі власного світовідчуття переплавлює слова, очищає їх внутрішнім вогнем, для того, аби створити вартісний виріб, вдаючись почасти до методи Срібної доби російської літератури.

Андрій Омельницький — прозаїк пошуку, який безнастанно експериментує на літературній кухні, додає безліч нових інгредієнтів, витягує із комірчини тьму спецій, аби присмачити тексти.

Бойко Соломія — авторка поривів, яка вдається до письма, як порятунку, тоді, коли розпечена до неможливості лава емоцій сягає кратера терпіння.

Чого б Вам  хотілося  досягнути на поетичній  ниві?

Хочеться вірити, що угруповання матиме довге життя, що ми зможемо реалізувати багато проектів, досягти поступу. Це, як на мене, найкраще, чого можна сподіватися, адже різноманітні конкурси — територія суб’єктивних п’єдесталів, а пнутися на них надто небезпечно і навряд чи варто. Добре мати вдячного слухача, тоді душа неймовірно торжествує. Ось, що є справжнім тріумфом автора.

Витяк

Яку оцінку Ви б дали сучасній поезії, які тенденції простежуються. Як вважаєте, зараз період розквіту чи навпаки занепаду?

Не хочеться все зводити до спільного знаменника, приміряючи тогу великого аналітика. Тенденцій вдосталь. Тут Вам і занепад, і підіймання на вершини.Проблема в тому, що вони погано співвідносяться між собою. Багато поетів бояться експериментувати, не рухаються з мертвої точки. Такий ‘застій’ призводить до того, що читачі можуть простежити цілі загони однотипних авторів, в яких не лишень перегукуються рядки, а й дублюються строфи. Поряд з тим, є низка неординарних авторів, які перебувають віддалік мейнстріму.

Над чим Ви зараз працюєте?

Виступаємо на літературно- музичних вечорах. Обговорюємо майбутні проекти. Не хочеться раніше часу відкривати карти

І на останок, які б слова настанови Ви б сказали, тим хто захоплюється поезією?

Будьте працьовитими, боріться з невіглаством, намагайтесь зберігати власну своєрідність і, врешті-решт, кидайте виклик тенденціям.

Гарно дякую за чудові, натхненні побажання!І Вам та Вашій літстудії хочеться побажати, від нашого творчого об’єднання, високих творчих злетів, успішну реалізацію всіх ваших проектів!

Дякую Вам за співпрацю. Усіх благ. Процвітання Вашій платформі!
***
Гусінь у коконі. Кроквами йде небосхил.
Крила розіпнуть шпилькою у посуху,
Просто послухай,
Що вибиваюсь зо сил.
Шилом чутки, ніби вода у вухо.
Бий моє тіло духом,
Сильно синцюй (без тям),
Ватрами прогоріло
Все, що було чуттям.
Щастям, як риба об лід,
Кров’ю по шкірі білій.
Чуєш, то, мабуть, пристріт
Вкотре життя наші ділить…
Вміло…
Граєш на гуслях,
Бавишся в родичі;
Падаю мертвою здобиччю,
Кличу: «Ісусе!.. вибач за мертві квіти
Влітку…
Люди,як люди, в парі,
Серце моє — гербарій
(Висушений слізьми,
Що завивались, мов локони)».
Гусінь у коконі. Кроквами йде небосхил.
Крила розіпнуть шпилькою у посуху,
Просто послухай,
Що вибиваюсь зо сил.
Шилом чутки, ніби вода у вухо.

Если Вы разделяете деятельность ЛМО "Мир творчества, поддержите наш проект!
Благодаря Вашей помощи, мы воплотим в жизнь мечты ещё многих талантливых авторов!

Похожие записи


Комментарии:

Один комментарий to “Юрій ВІТЯК. Літературна студія «Сім Герц»: «Добре мати вдячного слухача, тоді душа неймовірно торжествує»”

  1. Богдан:

    У підлітків наступає момент (в творчих і в нормальних), коли їм здається, що «предки» нічого не розуміють навіть у сексі. Є такий анегдот, де прослідковується ця ЗГУБНА тенденція, де донька встидалася матері, як відсталої від часу, але після 40-ка з гіркотою визнає:»…а мати мала рацію!».
    Чи вперше «маяковщина» збиває з пантелику молодь? І Юрко признається в тому, що авторам понад все потрібен поціновувач таланту. Є і у модерністів аудиторія, проте чи варто із булочки творити квітку, щоб дати її голодному? Не знаю «не таких», яких би українці пошановували так, як люблять класиків. Сьогодні це вже не архаїзми, а свіжа класика із вкрапленями новизни настільки, щоб «не передати куті меду». Писати для себе, для власного «…а я не такий», одинаково, що змайструвати лопату із кришталю із золотим держаком. Яка користь людині від такої праці? Зрештою, і така поезія уже давно опробувана і давно існує, але не як українська, а як змавпована «із-за бугра».
    Проте молодець Юрко, що придумав «електричний стілець». Колись і Борис Демків практикував розбір написаного, а збірки проходили такий «шмон», що отримавши відредаговану збірочку (в молодості) заплакав Петро Сорока. На превеликий жаль, не виконує це основне завдання («розбір польотів») Обласне літоб`єднання і маємо тонни макулатури, бо друкує недоноски всякий, хто має, чи вижебрає гроші.
    Прикро, коли Божий Дар попадає під вплив моди, а не болю за свій народ і за самознищення народів у нелюбові. Яких тільки «новаторств» не підсовували вороги українця талановитим дітям,
    лиш би зробити із них лакеїв, та «блудні сини», розтративши роки, повертаються до рідного, до того, що всосали із молоком матері. Інші щезають, як мильні бульбашки, маючи спонсорв-поціновувачів за кордоном і залишаючись незрозумілими дома.
    «Чужі мешти тиснуть»…
    Успіхів молодим, бо не все так погано!!!

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

top